Історична довідка

ЦЕНТР ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА ГАЛИЧИНИ

позашкільний комплексний багатопрофільний навчальний заклад освіти,  який займається організацією творчої діяльності колективів різних жанрів мистецтва, дозвіллям дітей та молоді і забезпечує дітей та молодь віком від 3 до 30 років однаковими можливостями всебічного розвитку і самовизначенням у сфері вільного часу, оволодінням ними системою базових знань у різних галузях науки, культури, мистецтва.

Основними завданнями діяльності Центру творчості є створення оптимальних умов для інтелектуального та творчого розвитку, формування здорового способу життя шляхом навчання в гуртках, секціях, клубах, школах, театрах, ансамблях, студіях тощо.

Центр творчості дітей та юнацтва Галичини  є членом Європейської асоціації установ вільного часу, співпрацює з багатьма молодіжними центрами, своєю роботою охоплює близько 10 тисяч дітей, підлітків та молоді Львова та області, з якими працюють 180 педагогів.

Форми роботи Центру творчості допомагають кожній дитині вибрати заняття до душі, максимально розвинути свої здібності, цікаво і з користю провести вільний час та отримати початкові професійні знання.

Центр творчості дітей та юнацтва Галичини проводить міжнародні, всеукраїнські, обласні конкурси та фестивалі з танцювального, театрального, вокального мистецтва, змагання з технічної творчості, спортивні турніри та художні виставки. Приймає туристичні групи, гостей нашого міста в туристському молодіжному центрі «Погулянка». Організовує дозвілля, літні відпочинкові табори, вечори відпочинку, екскурсії, спортивно-розважальні заходи.

За свою 75-річну історію позашкільний заклад  реорганізовувався  відповідно до принципів та засад державної політики, залишаючи  провідним  завданням та метою організації своєї діяльності – виховання  підростаючого покоління  засобами пропагування   мистецьких,  творчих,  технічних, спортивних  досягнень; надання допрофесійної освіти та організацію змістовного вільного часу.

В січні 1959 року передано приміщення під Палац у центрі Львова (тепер одна із львівських шкіл). У ті роки  в 167 гуртках займалося понад 5 тис. дітей, обладнані слюсарна, столярна, механічна, трикотажна, радіотехнічна майстерні, фотолабораторія, кіностудія,  автоклуб, навіть своя друкарня. Також працювали спортивні  секції, гуртки технічної творчості, багаточисельні гуртки художньо-естетичного відділу.

У жовтні 1984 року був побудований  величезний  Палац загальною площею 13,6 тис. кв.м, який у  1991 році було перейменовано у  Центр творчості  дітей та юнацтва  Галичини. Сьогодні це  один  з найбільших  Центрів творчості у Західній  Україні. Великий концертний зал на 500 місць, кіно-лекційний, спортивний та репетиційні зали,  кімнати  гурткової  роботи,  виставковий  зал, дві театральні  сцени, а особливо, теплі стосунки та сприятлива мистецька атмосфера – створюють всі умови для занять і творчого розвитку дітей та молоді.

Наша адреса: 79017 м.Львів, вул.Вахнянина,29

Директор – тел./факс (8-032) 275-19-56  Канцелярія – тел. 275-19-47

Е-mail: ctdug.lviv@gmail.com              www.ctdug.lviv.ua    

Сьогодення Палацу

Сьогодні структура Центру творчості дітей та юнацтва Галичини включає:

  • відділ комунікації та зв’язків з громадськістю. У склад відділу входить недільна литовська та вірменська школи;
  • відділ образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва;
  • відділ театрального мистецтва та хореографії. У склад відділу входить Народний музичний театр «Погулянка», Народний український драматичний театр «Ми», Народний вокально-хореографічний ансамбль «Рушничок»,  фольклорно-етнографічна студія «Світлиця», музично-поетичний театр «Крила»;
  • відділ технічної творчості;
  • відділ естрадного та класичного мистецтва. У складі відділу працюють: Зразковий вокально-хореографічний ансамбль «Викрутасики», Львівський юнацький камерний оркестр, вокальна студія «Бель-канто», Народний ансамбль естрадного танцю «Тайм-аут», Народний камерний хор «Жайвір», Зразкова музична студія «Джерело», ВІА-гурти;
  • відділ спортивно-туристичної та фізкультурно-оздоровчої роботи;
  • відділ організаційно-масової роботи. У складі відділу діє туристсько-молодіжний центр «Погулянка», школа християнського виховання, літній оздоровчий табір;
  • відділ інформаційно-методичної роботи.

А також  професійні мистецькі школи:

  • школа кобзарського мистецтва. У складі школи Народна капела бандуристок «Дзвіночок» та капела бандуристів хлопців «Гамалія»;
  • школа народного танцю та Народний ансамбль танцю «Серпанок»;
  • школа образотворчого мистецтва «Арт дизайн»;
  • клуб інтелектуальних ігор та журналістики;
  • студія раннього естетичного виховання дітей віком 3-7р. „Равлик” .

 

Інформація

про діяльність структурних підрозділів (гуртків, творчих об’єднань, колективів, клубів) ЦТДЮГ станом на 01.09.2014 року

Всього по ЦТДЮГ на 1.09.2014р.: 119 гуртків, 402 групи, понад 4 тис.дітей та молоді.

ДИНАМІКА ЗА ТРИ РОКИ: 2011р. – 4249учнів, 2012р. – 4433 учні,

2013-2014н.р. – 3929 учнів

Кількість гуртків, які проводяться на базах загальноосвітніх шкіл м.Львова – 30

Кількість колективів з почесними звання – «народних» – 7, «зразкових» – 3

Список

педагогічних працівників ЦТДЮГ, яким присвоєно звання

Звання «керівник гуртка – методист» – 8 педпрацівників, «Нагрудний знак С.Русова» – 4, «Відмінник освіти України» – 11, «Майстер спорту України – 5, «Кандидат наук» – 2

Коротка інформація

про роботу у 2013-2014 навч. році на базі ЦТДЮГ

Кількість заходів міжнародного та всеукраїнського рівня – 4

Кількість всеукраїнських семінарів – 2

Кількість обласних заходів (фестивалів, конкурсів) – 8

Кількість обласних методичних об’єднань, семінарів-практикумів для керівників різних жанрів – 10

Кількість міських заходів (виставки, змагання, конкурси, концерти) – 83

Кількість експедицій (спелеологічні, сплави) – 9

Надруковано навчально-методичний матеріал – 3 збірки (технічна творчість, хореографія, краєзнавство, організація та методика)

Науково-практичні конференції – 2 (з виданням посібників)

 

Напрями роботи методичного кабінету ЦТДЮГ

  1. Методичні семінари (навчальні семінари)
  2. Методичні об’єднання
  3. Інформаційно – організаційна  робота
  4. Допомога у підготовці методичних матеріалів
  5. Співпраця з ВНЗ, ПНЗ та ЗНЗ

 

За 75-ти річну історію становлення Центру творчості з вихованцями установи  працювали такі прекрасні педагоги як:

  1. Віктюк Роман – знаний режисер, постановник (1957-1962);
  2. Гонгадзе Георгій – знаний журналіст, викладач англійської мови;
  3. Горенштейн Рафаіл – відомий шахіст, майстер спорту (1948-1959);
  4. Дичак Володимир – знаний бандурист, заслужений працівник культури України, засновник і керівник капели бандуристів «Дзвіночок» (1959-2005);
  5. Карт Віктор – відомий шахіст (1961-1974);
  6. Колосков Анатолій – відомий шахіст (1960-1961);
  7. Кос-Анатольський Анатолій – народний артист УРСР, композитор, викладач музики і співів, оформлювач лялькових спектаклів (1939);
  8. Потюк Валерій, художник – архітектор (1976-1985);
  9. Салістра Леся – педагог з вокалу;

10.Сінгалевич Юрій – бандурист-аматор, керівник дитячої студії гри  на

бандурі, молодіжного ансамблю (1939-1950);

  1. Шевченко Ніна – співачка, заслужена артистка УРСР, солістка Львівського театру опери та балету, художній керівник Палацу піонерів (1965-1975)

Випускниками Центру творчості дітей та юнацтва Галичини

протягом багатьох років стала ціла когорта відомих особистостей,

що прославляють нашу Україну. Серед них:

  • Білявський Олександр – шахіст, міжнародний гросмейстер;
  • Братущик Інесса – співачка;
  • Вакула Ірина – солістка оперного театру м. Дюссельдорф (Німеччина);
  • Варум Анжеліка – співачка;
  • Вітвіцька Соломія – ведуча ТСН «1+1»;
  • Гливінський Олександр – спортивний коментатор Львівського телебачення;
  • Гузьо Галина – журналіст газети «Високий замок»;
  • Доля Ірина – співачка, викладач;
  • Захар – співак;
  • Капраль Андрій – співак, «Пікардійська терція»;
  • Карпа Наталка – співачка;
  • Киричук Олеся – співачка;
  • Князь Андрій – співак;
  • Кобрин Ігор – працівник  Львівського телебачення;
  • Ковальчук Вікторія – художник, графік, ілюстратор, дизайнер, літератор;
  • Кончаківський Любомир – співак, керівник октету «Орфей»;
  • Коссак Олена – бандуристка, керівник гурту «Ойкумена»;
  • Котовський Сергій – керівник музичного колективу «Острів дитинства»;
  • Крохмалюк Олександр – заслужений художник України, викладач;
  • Крумшин Марія (Мія) – співачка;
  • Левицький Владислав – співак;
  • Лижичко Руслана – співачка;
  • Літинська Марта – гросмейстер, чемпіонка СРСР, України. Призерка Всесвітньої шахової олімпіади, чемпіонка Європи, світу;
  • Михальчишин Андріан – шахіст, гросмейстер;
  • Муха Оксана – дизайнер;
  • Панчишин Ірина – репортер ТРК-Люкс;
  • Парфенюк Володимир (Вова зі Львова) – співак;
  • Романишин Олег – шахіст, гросмейстер;
  • Савко Назар – керівник музичної студії «Джерело», фіналіст проекту «Голос країни» 2013 р.;
  • Скірко Зоряна – співачка;
  • Скоп Орест – народний художник України, заслужений діяч мистецтв, Лауреат Державної премії в галузі архітектури, головний художник Палацу мистецтв;
  • Соколова Валерія – ілюстратор, проживає в Америці;
  • Томашевський Богдан – скульптор;
  • Федина Софія – співачка, викладач ЛНУ;
  • Хромейчук Олеся – керівник театру, викладач Оксвордського університету, Англія;
  • Цеголко Святослав – телеведучий 5-го каналу;
  • Чмир Володимир – керівник Львівського мистецького центру «Веселі черевички»;
  • Шевченко Христина – репортер ТРК-Люкс;
  • Шилімова – Ганзенко Людмила – художниця;
  • Шкарупіна Світлана –  солістка оркестру Збройних сил України;
  • Довбецька Галина – заслужена артистка України, солістка оркестру Збройних сил України;
  • Юнакова Ольга – співачка;
  •  Янівський Богдан – композитор;  та багато інших.

Відома та невідома Погулянка

Дещо віддалено від центра Львова, у закутку Личаківського району, розкинувся малопримітний та тихий парк «Погулянка». Більшість гостей міста про існування цього парку взагалі не здогадуються. Львів’яни ж, якщо не мешкають поруч, то не поспішають йти сюди гуляти, розповідає Фотографії Старого Львова.

Погулянка

Та й це не дивно, адже на перший погляд цей парк асоціюється лиш з закинутим і вже майже розваленим виноробним заводом, та трьома ставками, які через нестійкий рівень води не завжди відрізниш від простої калабані. Однак, не всім відомо, що парк «Погулянка» ще досі береже кілька цікавих таємниць та має свою доволі цікаву історію.

Літографія А.Ланге із зображення пивного саду на Погулянці. Літографія 1823 року

Ще у XVII ст. теперішня Погулянка була частиною так званої Аттельмаєрівської Пасіки – заміських ланів, на котрих бурмістр Львова Ян Аттельмаєр поселив селян-орендарів.

Після Аттельмаєра ці землі кілька раз змінили власників, допоки у 1810 році ближчу до міста частину ланів не викупив адвокат Франциск Венглінський. Він був людиною доволі не пересічною – підприємливий, веселий та товариський.

Так би мовити любитель погуляти, а тому і назвав свій маєток «Погулянка». В нього він запрошував своїх друзів, серед яких було не мало представників львівської інтелігенції, однак, здебільшого німецької.

Погулянка на зображенні Кароля Ауера. 1840 рік

Саме завдяки Венглінському ця місцина стає прогулянковим парком. В його честь було названо прилеглу до маєтку територію – «Лісок Венглійнського».

Проте, ще більш популярною дану місцину зробив ресторатор Йоган Дістль, який з 1821 року став її власником. У той час на Погулянці було відкрито ресторан у стилі німецьких пивних садів. Окрім того, поруч ресторації був ставок, на котрому можна було покататися на човні.

Очевидно, що це місце було досить популярним для львів’ян та гостей міста. Це, зокрема, підтверджує й той факт, що Погулянка часів Дістля зображена аж на двох літографіях першої половини XIX ст. – літографії А.Ланге 1823 року та К.Ауера 1840 року.

Етикетка бровару Кляйна на Погулянці, на місці якого збудують львівський винзавод.

У 1848 році в Погулянки з’являється ще один новий підприємливий власник – Йоган Кляйн. Він повністю розібрав старі будівлі та осушив ставок, і на утвореному плато збудував бровар. Пиво Кляйна досить швидко набуло популярності та вважалось одним із кращих у Львові.

Користуючись такою славою Кляйн відкрив поруч бровару ще й ресторан, де кожен охочий міг покуштувати його пива. За міськими переказами, в цьому ресторані, окрім пива, можна було скуштувати най1смачніших у місті курчат.

У 1853 році поруч ресторану запрацювала ще й цукерня Майсона, де можна було купити смачного морозива. Згодом цю кондитерська переросла у фабрику штучного льоду.

Залишки вхідної брами до фабрики штучного льоду на Погулянці. Сучасне фото

Ще до початку XX ст. бровар припинив своє існування. Трішки довше проіснував ресторанчик. А від фабрики льоду залишилось всього лиш дві кам’яні колони колишньої в’їзної брами.

Однак, рівно за 100 років після відкриття бровару, у 1948 році, уже за радянських часів, розпочав свою роботу винний завод. Але доля його була не краща, тож зараз на місці цього заводу залишились одні руїни.

Проте, пивний сад, бровар, ресторан та завод можна віднести до відомої історії Погулянки, оскільки все це не раз згадувалось в багатьох джерелах. Однак, існує ще інша частина Погулянки, чия історія є значно втаємничина.

Руїни заводу “Укрвино” на Погулянці. Фото наших днів

Загалом, центральна алея нинішньої Погулянки розділяє її на дві умовні частини. Саме поправій (південній) цієї алеї і розміщувались описані вище об’єкти. Натомість, якщо ж попрямувати вглиб лісу ліворуч від центральної алеї, то можна надибати низку цікавих об’єктів понад столітньої давності.

Грот-водозбірник на Погулянці. Фото наших днів

Найпершим об’єктом, на який ви наштовхнетесь в лісі стане давній водозбірник. Виявляється, Погулянка була колись не просто заміськими ланами чи зоною відпочинку й розваг. Велика кількість джерел ще з XV ст. зробило її основним постачальником води місту. Не дарма ж сусідня до парку вул. Левицького колись звалась «На рурах» – саме по ній йшов водопровід від Погулянки до міста. Збережений до сьогодні водозбірник хоча й не з XV ст., однак теж доволі давній. Зведено його в 1839 році. Фасад цієї споруди, яка іменується ще як “brensztube”, оздоблюють вирізьблені постаті німф. На жаль, ця історично цінна споруда ніяк не охороняється нашим містом, а тому давно перетворилася на місце для мусору, відходів і т.п.

Попрямувавши від водозбірника далі в глиб лісу можна натрапити на ще більш несподівану знахідку – справжній хутір. Зараз він являє з себе одну наполовину розвалену хатину, кілька старезних сараїв та невеличку церкву. У вцілілій частині будинку, як не дивно, ще досі живуть люди.

Церква ж ця є мабуть наймаловідомішим храмом Львова. Збудовано її у 1897 році як костел вірменських бенедиктинок, на місці дерев’яного костелу, який походив ще з 1768 року.

В радянський час костел використовувався як склад для будівельних матеріалів. У 1997 році проведено реставрацію цього храму, який тепер відноситься до УГКЦ та носить назву Церкви Матері Божої Неустанної Помочі.

Колишній костел вірменських бенедиктинок на Погулянці. Сучасне фото

Сам же хутір, а точніше житлова будівля на ньому оповитий містичними легендами. За однією із них жила у цьому будинку гарна панянка. На вигляд мала років зо 30, а час, який невпинно втікав, наче оминав.

Вона не старіла, а чоловіки, які закохувались до нестями, з часом втрачали силу і… зникали. Це привернуло увагу одного лікаря, який, перевіряючи панянку по реєстру, не зміг зрозуміти дату її народження.

Виходило, що вона мала мати 80 років. Він здогадався, що через шалене кохання з панночкою чоловіки, побувавши в її сексуальних обіймах, втрачали життєву енергію і молодість. Розгадавши її таємницю, медик, в якого вона закохалася, зупинив сексуальне винищення чоловіків. Не отримуючи від нього взаємності, жінка почала старіти і згасати.

Зоопарк на Погулянці. Кадр з відеозапису 1970-х рр.

Доволі цікава і водночас маловідомою є історія парку Погулянка у радянський час. Ще в 1939 році, після приєднання Львова, радянська влада мала намір відкрити тут парк культури. Ці плани обірвала війна, а вже після війни вони знайшли втілення в іншому місці. Натомість тут почав діяти зоопарк, в котрому можна було побачити навіть таких екзотичних тварин, як, наприклад, зебру.

Трамплін на Погулянці. Кадр з відеозапису 1970-х рр.

Мабуть, багато львів’ян знають про трамплін на Кайзервальді. Проте, одиниці пам’ятають трамплін на Погулянці, котрий діяв тут в 1970-х роках, та був першим в Україні трампліні зі штучним покриттям. До речі, ще донедавна біля хутору на Погулянці стояла багатометрова металева вежа невідомого призначення. Цілком можливо, що свого часу вона слугувала основою лижного трампліна.

А ще, у радянський час на Погулянці могли знайти собі заняття і любителі поплавати, адже створені тут три штучні ставки були доволі повноводними. Однак, у 1989 році їх обклали каміннями, після чого вони стали виглядати так як зараз.

Лісопарк Погулянка

На жаль з кінця 1980-х років місто неначе забуло про цей парк. Навіть ліхтарі, що з’явились тут наприкінці 80-х, ніколи не світили і певним чином є «яскравим» прикладом в якому стані Погулянка на сьогодні.

Погулянка

Джерело:photo-lviv.in.ua