Головна | Реєстрація | Вхід | Вітаю Вас ГістьПонеділок, 19.02.2018, 09:58

Меню сайту
Форма входу
Пошук
МИ В СОЦМЕРЕЖАХ
Головна » 2018 » Січень » 28 » ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА: СФОРМУВАТИ ТВОРЧУ ОСОБИСТІСТЬ І РОЗПОВІСТИ ПРО ЦЕ ВСІМ
01:02
ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА: СФОРМУВАТИ ТВОРЧУ ОСОБИСТІСТЬ І РОЗПОВІСТИ ПРО ЦЕ ВСІМ


Роль позашкільного навчання у сучасному виховному процесі переоцінити неможливо. Окрім того, що воно забирає дітей з вулиці й відволікає від нескінченних комп’ютерних ігор, позашкілля нерідко дає путівку в життя – коли діти після кількарічних занять у центрах і гуртках остаточно визначаються зі своїм покликанням, як-от: біологія, кібернетика, авіамоделювання або різьблення по дереву. І навіть роблять перші кроки до досягнення своєї мети – пишуть наукові роботи, беруть участь у всеукраїнських та міжнародних олімпіадах і конкурсах, виборюють призові місця. Окрема тема для розмови – можливості позашкільної освіти для патріотичного виховання. Адже подорож рідним краєм разом з однолітками з туристичного гуртка або навіть один день військової гри для дитини може означати набагато більше, ніж нудні лекції.

І все б нічого, якби не та сама ложка дьогтю, що здатна звести нанівець увесь доробок працелюбних бджіл. Через те, що позашкільна освіта вважається необов’язковою, часто ставлення до неї з боку чиновників і управлінців відповідне – як до «бідної родички». У гіршому разі її за необхідності «розмінюють» – як те, чого не шкода, у ліпшому – просто забувають. 
За словами працівників позашкільної освіти, про них не згадує навіть така поважна установа, як інспекція закладів освіти. Здавалося б – радійте, що до вас не ходять із перевірками! Будь­який загальний середній, професійний або вищий навчальний заклад був би з того щасливий. Але позашкільники жодного моніторингу не бояться. У нас, кажуть, усі вчителі – прекрасні. Бо педагог позашкільної освіти – це «діагноз». У загальноосвітніх або професійних закладах трапляються й випадкові люди, у позашкільних таких не буває. Просто «вимиваються», як зайвий пісок. На відміну від школи чи коледжу, де учні зобов’язані знаходитися на уроці (лекції), незважаючи на своє ставлення до викладача та спроможність останнього чогось навчити, у ПНЗ ніхто нікого ні до чого не змушує. І якщо дитина приходить сама – з власної волі, та ще й із посмішкою, – означає, що їй із цим педагогом цікаво. «За нас діти голосують ногами», – жартують педагоги­позашкільники. 

УРЯТУВАТИ МАЙБУТНЄ

Але попри весь очевидний позитив, позашкільна освіта є найбільш безправною і беззахисною серед інших галузей. Вона – перша – починає відчувати на собі всі «радощі» децентралізації, коли місцеві органи влади не знайшли нічого ліпшого, як економити на ній кошти… А саме – закривати або перепрофілювати позашкільні навчальні заклади – без урахування думки місцевих громад і всупереч чинному законодавству. Звісна річ, позашкільники почали бити на сполох, оскільки галузь у прямому розумінні опинилася на межі виживання.

Міністерство освіти і науки рік тому направило головам обласних державних адміністрацій лист «Щодо збереження мережі позашкільних навчальних закладів», у якому висловило стурбованість ліквідацією ПНЗ на місцях. «Місцевими органами влади не розглядаються можливості додаткових джерел фінансування, співпраці з недержавним сектором, бізнесом, структурами, які зацікавлені в підтримці талановитих і обдарованих дітей, не запроваджуються альтернативні форми охоплення дітей позашкільною освітою – йдеться в листі. – Тому рішення про закриття навчальних закладів створюють соціальну напругу в суспільстві, формують відповідну громадську думку щодо освітньої політики». Наприкінці – прохання до губернаторів «узяти під контроль ситуацію стосовно функціонування позашкільних навчальних закладів і не допустити їх безпідставної ліквідації або реорганізації в умовах обмеженого фінансування галузі освіти». Проте, якщо цей заклик і був почутий, то знов крізь призму економічної доцільності. Зрештою, лист – це побажання, а не керівництво до дії, не обов’язковий для виконання припис. І тому відчутно поліпшити ситуацію з нищенням позашкілля на місцях він, звичайно, не може. 
Відтак позашкільники зрозуміли: треба самим боротися за свої права і збереження галузі. Тим більше – сьогодні, коли триває обговорення законопроекту «Про освіту». Вони спільними зусиллями намагаються внести до нього норми, які захистять і унеможливлять подальшу дискримінацію. Адже нині є певний ризик того, шо галузь урешті­решт просто тихо «сконає» – з усіма своїми наробками, традиціями і перспективами. А це стане справжнім ударом по майбутньому, бо сьогоднішні завсідники ПНЗ – майбутня наукова і творча еліта. Що більше у них можливостей розвивати свої здібності сьогодні – то продуктивнішими вони будуть завтра. 

ВІДПОВІДЬ НА ВИКЛИК

В останні тижні минулого року активістами­позашкільниками була створена громадська організація «Міжнародна асоціація позашкільної освіти». Основна мета її діяльності визначена як «реалізація законних прав та захист духовних, соціальних, економічних, наукових, освітніх, національно­культурних та інших законних інтересів у сфері позашкільної освіти, організації вільного часу». По суті, робота організації орієнтуватиметься на збереження і подальший розвиток позашкільної освіти. Президентом асоціації стала ректор Інституту екології економіки і права, завідувач кафедри позашкільної освіти Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Олена Биковська. Віце­президентами – директори і заступники директорів національних центрів позашкільної освіти. 

27 січня під патронатом Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти й Міністерства освіти і науки України відбулися загальні збори новоствореної асоціації та форум з позашкільної освіти, де були визначені основні напрями роботи. А саме: обговорювалися стратегія розвитку позашкілля в Україні, співпраця з органами влади, науковими і громадськими організаціями, вдосконалення професійної підготовки майбутніх педагогів позашкільної освіти у вищих навчальних закладах, обмін педагогічним досвідом у цій сфері. Учасниками події, окрім, власне, позашкільників, стали представники законодавчої і виконавчої влади, наукових установ, органів управлінь освіти, навчальних закладів, батьків і громадськості. 

– В умовах певних викликів необхідно діяти, – переконана Олена Биковська. – Саме такою дією стало створення організації, що спрямовуватиме свою діяльність на зміцнення і розвиток позашкільної освіти, поглиблення взаємодії різних складових і структур як умови забезпечення гідного місця позашкільної освіти, гідного виховання наших дітей. ­2016-­й – визначний рік, оскільки незабаром виповнюється 25 років Незалежності України. Одним з основних завдань ми визначили співпрацю з органами законодавчої і виконавчої влади, з навчальними закладами різних типів – дошкільними, загальними середніми, позашкільними, вищими, з науковими установами, громадськими організаціями, засобами масової інформації, з батьками. У результаті ми розробили структуру Міжнародної асоціації позашкільної освіти. Вона представлена різними відділами, щоб діяльність була присутня в усіх регіонах України. 

ЧИ ВАЖЛИВА «ПРОПИСКА»?

Директор Центру позашкільної роботи Святошинського району Києва Наталія Савенко основною ідеєю асоціації вважає громадську активність, а одним з головних завдань сьогодні – внесення пропозицій до нової редакції проекту закону України «Про освіту». Ця робота тривала понад півтора року, пропозиції були оприлюднені на сайті «Позашкільна освіта» та у соціальній мережі «Фейсбук». Ось найголовніші з них: включити позашкілля до рівнів формальної освіти, не допустити його відмежування від дошкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти. Також доцільним вважають внесення до законопроекту норми про те, що заклади позашкільної освіти державної та комунальної форми власності не можуть бути перепрофільовані, перепідпорядковані, об’єднані чи ліквідовані, а їх приміщення, майно та земля не можуть бути відчужені, передані в оренду. Окрім того, на думку ініціативної робочої групи, у документі має бути закріплена норма, що батьки як законні представники здобувачів освіти мають право обирати і бути обраними до органів громадського нагляду позашкільних закладів. 

– Загалом декілька наших зауважень були прийняті, – говорить Наталія Савенко. – Але викликає занепокоєння відсутність ліцензування. Немає ліцензії – і будь­який чиновник на місцях може сказати, що ми безправні.
«Пройти ліцензування нашому позашкільному закладу, звичайно, непросто, це велика робота, – каже директор Українського державного центру туризму і крає­знавства учнівської молоді, а тепер – ще й віце-­президент МАПО Наталія Савченко. – Але, тим не менше, ми повин­ні її зробити. І тоді, можливо, нам не доведеться кожного дня доводити, що позашкільна освіта потрібна. Дуже прикро, що коли в державі потрібно зекономити кошти – їх за­ощаджують на освіті, а всередині самої системи – на позашкільній галузі. І маємо від того негативні наслідки. Не важливо, де ми будемо «прописані» – у формальній чи неформальній освіті. Але керівництво на місцях вважає: якщо освіта неформальна, вона – необов’язкова. І потім застосовуються різні модні сьогодні слова – «децентралізація», «перепрофілізація», «оптимізація». І – закриття навчальних закладів. Громадські організації нині мають велику, потужну силу. І я думаю, що наша асоціація як громадська організація не буде існувати лише «на папері», а плідно працюватиме»
.
У ТРЕНДІ

Відстоювати інтереси позашкільної освіти у форматі міжнародної асоціації треба передусім завдяки активній інформаційній політиці. Так вважає ще один віце­президент МАПО – директор НЦ «Мала академія наук України» Оксен Лісовий. Ця інформаційна політика має бути спрямована насамперед на широкі кола громадськості – й на тих, хто ще не долучився до позашкільної освіти, і тих, хто споживає ці освітні послуги. Останніх треба спонукати до висловлення позитивних відгуків. Бо маємо дивовижну ситуацію: про погане завжди є кому розповісти, а ось про хороше – анітелень. Звісно, про що говорити, коли все добре? Між тим, украй важливо, щоб позитивні відгуки про систему позашкільних закладів звучали і в пресі, і в соціальних мережах, котрі наразі відіграють значну роль у формуванні суспільної думки. І, нарешті, треба спрямовувати ці інформаційні потоки на людей, які приймають рішення, зокрема – шляхом аналізу світового досвіду. 

– Як члени кількох усе­світніх організацій ми відстежуємо, як розвивається у світі те, що називається у нас позашкільною освітою (не всюди є така назва). І бачимо, що ми – в тренді, – продовжує Оксен Лісовий. – Україна дивним чином зуміла зберегти позашкільну освіту, яка на сьогодні, по суті, відповідає тим мегатрендам, котрі задекларовані ЮНЕСКО, у доповідях Римського клубу тощо. Освіта, зорієнтована на інтереси особистості, неперервність освіти, її міждисциплінарність і багато інших позицій – вони, по суті, реалізовуються у нас, і ми маємо для цього всі можливості, на відміну від загальноосвітньої школи. Хотілося б, аби новостворена асоціація стала інструментом реалізації цих задач. Широка інформаційна кампанія із залученням батьків, педагогічних колективів, усвідомлення того, що певний відсоток своїх ресурсів – часових і, можливо, навіть фінансових, ми повинні витрачати на пропагування своєї діяльності, й робити це не тому, що нам хочеться зберегти свої крісла. Адже є вищі інтереси – державні. Своїм двом дітям я хочу залишити нормальне су­спільство з освіченими й культурними людьми. А ми з вами бачимо, як дитина змінюється після одного року перебування в нашому гуртку. Чи навіть унаслідок якоїсь короткострокової програми, літньої школи. Є об’єктивна реальність: одні прагнуть щось створювати, інші хочуть просто економити гроші. І від нашої активності, від того, наскільки ми розуміємо свою відповідальність, зокрема за донесення на всіх рівнях цієї важливості, від того, як ефективно і активно ми діємо, залежатиме майбутнє позашкільної освіти. Донесення ключової ролі формування нової особистості закладом позашкільної освіти – це є завдання номер два. Після, власне, самого формування цієї особистості. І якщо ми його не виконаємо, потім нестимемо відповідальність перед історією.

Додати до слів пана Оксена нічого. Залишається тільки побажати нашим мужнім позашкільникам, щоб вимоглива та сувора історія претензій до них не мала. 

Наталія КУЛИК
Стаття опублікована в газеті «Освіта України», №5 від 8 лютого 2016 року

Пряма мова 

Лілія ГРИНЕВИЧ, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти
(З привітання учасникам загальних зборів Міжнародної асоціації позашкільної освіти): 

«Надзвичайно важливим постає питання реформування вітчизняної системи освіти, її інтеграції в європейський освітній простір, реальний розвиток громадянського суспільства, яке впливало б на стратегію розвитку освіти, налагодження співпраці органів влади, навчальних закладів, наукових і громадських організацій, залучення широкого кола педагогів, науковців до обміну досвідом у сфері освіти, зокрема – позашкільної. 
Комітетом підтримується ідея вступу представників позашкілля України до Міжнародної асоціації позашкільної освіти, бо завдання, які ставить перед собою асоціація, повністю збігаються з нашими стратегічними напрямами реформування системи освіти…
Переконані, що система позашкільної освіти України і далі буде зберігати та примножувати традиції позашкілля, формуватиме нову генерацію української творчої еліти, здатної дати гідну відповідь на виклики постіндустріальної епохи.
Висловлюємо глибоку подяку і шану представникам системи позашкільної освіти України, зичимо успіхів у плеканні молодої надії нашої держави».

Євген КРАСНЯКОВ, головний консультант секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти: 

– Єднання позашкільників у потужну громадську організацію зможе (і повинно) вплинути на стан, розвиток і подальше функціонування системи позашкільної освіти. Голос асоціації має бути почутий, тим більше – в умовах реформування системи освіти. Законопроект «Про освіту» спрямований на доопрацювання, це демонструє, що реформування системи освіти триває. Важливим є те, щоб ті дуже непогані наробки, які є базовому законі, й особливо в законі прямої дії про позашкільну освіту, – були хоча б збережені. Нам закидають, що в чинному законі про позашкільну освіту багато норм чи положень, які є популістськими. На це можна відповісти, що закон за п’ятнадцять років так і не запрацював на повну силу. Але в ньому закладені стратегічні орієнтири того, якою має бути увага держави до системи позашкільної освіти як невід’ємної складової всієї системи освіти України. Ті досягнення, які є, треба зберігати і розвивати. 

Світлана БУТ, головний спеціаліст відділу позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини Міністерства освіти і науки України: 

– Міністерство освіти і науки у 2015 році зосередило увагу на реалізації поки що чинного закону про позашкільну освіту, збереженні мережі позашкільних навчальних закладів, проведенні масових усеукраїнських і регіональних заходів з позашкільної освіти. У минулому році їх було проведено 92 тисячі. Зосереджена увага на патріотичному вихованні. Це, по перше, заходи «Джура», «Хвиля доброти», «Голуб миру» і Всеукраїнський флешмоб «Повертайся живим», «Паростки гідності», організований Українським державним центром позашкільної освіти за участі дитячих творчих колективів. Плюс формування позитивного іміджу на міжнародному рівні, участь наших дітей і творчих колективів, переможців олімпіад, наукових проектів у заходах міжнародного рівня. Коли наші діти на міжнародному рівні доводять, що вони найрозумніші й найталановитіші, – завдяки позашкільній освіті ми формуємо наш позитивний імідж.


Переглядів: 79 | Додав: Myroslava | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Календар
«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Наші друзі















50 кроків до успіху


Центр творчості дітей та юнацтва Галичини © 2018