ДРУЗІ ДАВНІ ТА НОВІ (частинка ювілейних емоцій).

Ось так, ніби банально і спрощено, звучать відчуття коли в одному місці, в одну мить зустрічаєш друзів. Одні – ніби з минулого життя, зі своїми споминами, думками і пам’яттю про все добре. Бо погане не пов’язане з справжніми друзями.

Нові друзі це ті, які тепер, поряд розділяють будні життєвих турбот і повсякденну працю. Якщо б хтось запитав- Які вони, ті давні і, ті нові? Відповідь – вони рідні і близькі до серця, бо з ними радісно і добре.
Правда з тими, що Нові, інколи бувають енергетичні розряди до пошуку шляху на краще. Але це вже інша розповідь.

СЬОГОДНІ МАВ ЩАСТЯ ЗУСТРІТИ МОЛОДІСТЬ – ВЧИТЕЛІВ І ДРУЗІВ КОЛЕДЖУ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ. Мав велику приємність обнятись серцем з Євгеном Франковичем Трушом – фундатором, будівничим традицій і духу цього навчального закладу. Людина – Авторитет, людина – Вчитель, Людина – Фаховий наставник і друг-порадник. Час бере своє – коригує поставу, мову, пам’ять, окремі сторінки співпраці затираються часом.

Однак Труш як олов’яний солдат, ще той горішок. Саме Він приймав на роботу мене у 1991 році молодого Кузика в училище культури і благословив легкою рукою наставництва на майбутнє творче життя і, можливо, адміністративну працю.

ТАКОЖ ПЕРЕЖИВАВ У ЦІ МИТІ ЗУСТРІЧЕЙ І СЬОГОДНІШНЮ ДІЙСНІСТЬ – В КОЛІ ОДНОДУМЦІВ ПОГУЛЯНКИ